I хоч я знаю мови всі земні,
I розумію й ангельське казання —
Та цим ніяк не втішитись мені,
I не закінчиться страждання.
I буду наче мідь дзвінка,
I бубон чутиметься в слові,
Мій спів — мелодія гірка, —
Нема любові.
Коли й по світу йду не навмання,
Майбутньому дивлюся в очі,
I всі мені відкрилися знання,
Всі порухи пророчі,
I навіть маю віру, що без меж,
I вказую дорогу річці кожній,
Рівняю гори для майбутніх веж —
Та без любові все, —
То я порожній.
Прийде ж бо час — замовкнуть мови всі,
Були знання — i їх не стане,
Впаде кінець всій зовнішній красі —
Вона зів’яне.
Здивуєтесь: пророцтва не збулись!
Їх мовила ж душа непересічна?
Це все земне — i знищиться колись,
Любов же — вічна.
Комментарий автора: Переспів. Епіграф: "Ніколи любов не перестає!" (1 Послання до коринтян, 13).
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
