Вифания. Симон.
В общении перед Пасхой
В кругу своих и тех, кто дал им кров
Христос вкушает
Рядом Лазарь с Марфой
И о предательстве священникам идет их разговор
Иуда мрачен.
Вести о распятии
тревожат ум – вдруг ящик отберут?
Христос твердит Свое.
Хлопочет где-то Марфа.
Вот как всегда, и здесь покоя не дадут.
И как некстати!
Снова здесь Мария!
Зажав в руке, какой-то пузырек,
Подходит ко Христу
И возливает миро,
Разбив сосудец у Господних ног.
Иуда возмущен!
- К чему такие траты?
Его б продать да нищим раздарить!
Спокоен Бог.
Марию хвалит за растраты
- Она успела тело к погребенью предварить.
Иуда зол!!
С таким не сваришь кашу.
На трон не сел и деньги потерял.
И вышел вон.
Искать себе зарплату,
Пришел к священникам и им Христа продал.
Христопродавец.
Нарицательное имя
тому, кто Бога за наживу предает.
Но есть другие.
Сердцем как Мария,
кто для Христа всю душу отдает.
Сад Гефсиманский. Ночь.
Распятие. Свершилось!
И мироносицы спешат еще при свете звезд.
Вот солнца свет
Иуду осветило,
что на суку висит и всю в слезах Марию,
Которой этим утром явиться Христос!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
