Село,стояло вдалині,шуміли многорічні сосни,
І віти їх шептали про прожиті людські роки.
Про те,як жили,працювали,
У небеса молитву Богу відправляли і часто так про Нього забували...
Господь ,село благословляв,
В одну сім"ю богобоязну,дівча подарував.
Солодкий сміх її лунав і так батьків він зігрівав,
І серце,радістю,земне він їх переповняв.
Малі,дівчачі ножки
Невпевненно робили перші крочки.
І в цій,дитячі чистоті,
Відчутний був відбиток рук Господніх в красоті.
Та знали річ батьки одну,
Що приводила думи їх в журбу.
Недовгий вік дитяті Бог подарував,
І цим,серця земні їх так перевіряв.
Та вірно Богу довіряли,
Молитву в небо синє посилали.
І з кожним роком все сильніш,
Дівчатко Богу пісні співало все гарніш.
І знову ранок Господь селу подарував,
Яскраве сонце в небо піднімав.
З землі ще не піднялись чисті роси,
Як дівчинка батькам принесла річ хорошу.
Приснився сон мені вночі:
Могильну яму бачила я в глубині.
І руку ангел мені подав,
Від ями темної мене урятував.
Батьки,молитву Богу принесли,
Палку подяку віддали.
І дальше роки їх так пробігали,
У всьому тільки Богу довіряли.
У вічність відійшли діди,
Село стоїть з зарослими стежками.
Покрились сивиною в мами коси,
Але горять в душі її Господні роси...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Но все хотят ли это? - ученик Христа ,,Какая польза человеку, если он приобретёт весь мир (даже для Господа- прим.авт.) ,а душе своей повредит?..''
...
Написанное- мой ответ на реальный случай с христианкой, страстно жаждущей помочь освободиться от уз лесбиянства женщине (из мира), которая сумела увлечь в эти узы ,,спасающую''.
Поэзия : ПРИДИ СКОРЕЙ - Кушнир Яков Приди же, Господь, взываем мы денно и нощно, приди скорей и пребудь с нами вовек.
Аминь.
Поэзия : Странности - Чала Вячеслав первое московское впечатление. усугублено тем, что в общаге действительно приходилось просыпаться, дыша смрад соседского похмелья, и с болью в сердце за потерянные души счищать угол стола от черепков бутылок и остатков закуски и творить, творить, в желании хоть таким образом немного повлиять на окружающий мир.
